Небезпеки людської діяльності за останнє десятиріччя
Нам відомі виробничі небезпеки, джерелом яких є промисловість і транспорт.
Промисловість. Металургійна промисловість України, яку складають підприємства Макіївки, Маріуполя, Комунарська, Харцизька, Дніпропетровська, Запоріжжя, Дніпродзержинська, за 90-ті роки викинула в атмосферу близько 100 млн. т шкідливих речовин. Крім газових викидів, ці підприємства скидають у водойми феноли, нафтопродукти, сульфати тощо.
Хімічна промисловість. Підприємства Прикарпаття, Донбасу, Одеси, Сум, Рівного викидають у повітря триоксид сірки, оксиди азоту, вуглеводи тощо.
На Україні діє великий багатогалузевий машинобудівний комплекс. До нього входять підприємства важкого, електро - та радіотехнічного, транспортного, приладо- та верстатобудівного напрямів. Вони скидають у довкілля тверді і рідкі шкідливі речовини. Так, тільки «Дніпроважмаш» викидає у Дніпро близько 2,4 млн. м3/рік забруднених стоків.
Гірнича промисловість забруднює високо мінералізованими шахтними водами поверхневі і підземні води.
Енергетика України, споживаючи газ, вугілля, нафтопродукти, торф, викидає в атмосферу близько 2,5 млн. т шкідливих газів та аерозолів на рік.
Гідроенергетика України складається з Київської, Канівської, Кременчуцької, Дніпродзержинської, Запорізької, Каховської ГЕС та ін. При будівництві ГЕС шкідливим виявилося затоплення близько 7 000 км2 родючих заплавних земель. Адже у зв'язку з цим змінилася швидкість стоку води та інтенсивність її самоочищення, почалося «цвітіння» води, різко зменшилася рибопродуктивність ріки (див. § 3).
Транспорт. Автомобільний транспорт викидає за рік 5,5 млн. т забруднюючих речовин. Порівняно з цим залізничний електротранспорт менш шкідливий, хоча тут проблемою є викидання нечистот з вагонних туалетів, які розкладаються у теплі сезони року.
У сільському господарстві недотримання технологій використання мінеральних добрив і пестицидів загрожує довкіллю. Оскільки на поля надходить 90 тис. т пестицидів і 4,5 млн. т мінеральних добрив - 5-10% поглинається рослинами. Решта змивається дощами і талими водами у водойми, в результаті чого там гине все живе. Знищується рибопродуктивність водойм.
Комунальні скиди - це проблеми великих міст. Водойми України щорічно приймають близько 4 млрд. м3 забруднених стоків. Очищення води і поховання твердих відходів вирішується переробкою їх на відповідних підприємствах.
Забруднення атмосфери. Розрізняють природне і штучне забруднення атмосфери. До природного відносять космічний пил (2-5 млн. т/рік) і земні чинники: вивітрювання ґрунту, пожежі, випаровування води, випаровування продуктів життєдіяльності живих істот тощо. Природне забруднення змінити неможливо. Штучне забруднення атмосфери пов'язане з діяльністю людини. Його створюють:
- теплоенергетика - 30%; г
- транспорт - 35%;
- промисловість - 15%;
- нафтогазопереробка - 15%;
- переробка і знищення побутових і промислових
відходів - 5%.
Забруднення літосфери. Джерелами небезпек є:
житлові та побутові приміщення. Забруднювачі: сміття,
харчові відходи, фекалії, відходи опалення тощо;
промисловість.
Забруднювачі: речовини, що
спричиняють токсичну дію на живі організми - метали, ціаніди,
бензол, фенол, скипидар, шлак, сажа, оксиди сірки тощо;
(сільське господарство: мінеральні добрива,
отрутохімікати;
транспорт: свинець, вуглеводи, оксиди азоту,
бензоперен.
Самоочищення ґрунту відбувається дуже повільно. У ґрунті накопичуються метали та отрутохімікати.
Забруднення гідросфери (рис. 2). Забруднювачами гідросфери виступають:
- ДОЩ і сніг, які несуть забруднення з атмосфери, перетворюючи їх у брудні стоки;
міські стічні води, які несуть фекалії, синтетичні миючі
засоби, мікроорганізми;
промислові стічні води, тобто рекреаційні, промивні,
екстрагенні, абсорбентні та охолоджуючі води;
стічні води з полів, насичені хімікатами, гноєм,
тощо.
У воду потрапляють такі забруднювачі:
- хімічні: кислоти, луги, солі, пестициди, миючі засоби,
феноли та інші органічні речовини;
- біологічні: бактерії, віруси, найпростіші;
- фізичні: радіоактивні речовини, замулені тверді
речовини, пісок, шлак, мул.
Чи можна запобігти кризі людської діяльності?
До цього питання слід підходити з двох напрямів - екологічного та економічного. Екологія (грец. oikonomike - оселя, середовище і Іодоз - наука) - наука, що вивчає взаємозв'язок тваринних і рослинних організмів між собою та з їхнім життєвим середовищем; економіка (грец. oikonomike- оікоs - оселя, дім, ПОГПО5 - закон) - мистецтво ведення домашнього господарства. Ці два напрями можуть забезпечити рівновагу між потребами суспільства і кількістю видобутих природних багатств. Досягнення гармонії суспільства з природою можна досягти за умов:
1)підвищення рівня освіти і культури населення у галузі
екології, економіки та безпеки життя;
2)повного інформування населення про забруднення і
порушення рівноваги в біосфері;
3)розробки нормативно-правової бази регулювання
господарської діяльності і користування природними
ресурсами;
4) припинення виробництва шкідливої для людини продукції,
що не спрямована на забезпечення потреб людей (у т. ч.
військова промисловість).
Отже, сучасний стан природи пов'язаний з наявністю природних ресурсів та можливістю їх відтворення для задоволення потреб людей.
Відновити порушену рівновагу між використанням людством природних ресурсів і можливостями природи можна, відмовившись від збиткових витрат, головним чином, від мілітаризації. Відомо, що 3/4 усіх людських і природних ресурсів витрачається на підготовку війни та її проведення (соціальна небезпека). Сучасні засоби інформації суспільства дозволяють розпочати вирішення питання про виключення витрат, не пов'язаних з безпосередніми потребами людей. Глобальне завдання полягає у зміні інтересів управління суспільством. Необхідно змінити зацікавленість у владі над людьми на зацікавленість у задоволенні інтересів та потреб людей переорієнтувати конкуренцію за матеріальні блага і владу на конкуренцію за безпеку і комфортність життя.
Збереження довкілля на Землі повинно стати головною людською цінністю.
| 
